Сторінка інструктора з фізкультури

 

Інструктор з фізкультури ДНЗ № 148 - Сирота Тетяна Володимирівна.

 

Працює в ДНЗ № 148 з жовтня 2017 року.

 

Стаж роботи на посаді інструктора з фізкультури - 13 років.

 

 

ГРАФІК   РОБОТИ  СПОРТИВНОЇ   ЗАЛИ

 

2017-2018 н.р.

 

 

час

Понеділок

час

Вівторок

час

Середа

час

Четвер

час

П’ятниця

 

9.00-9.15

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

4 р.ж. гр.№1

 

9.35-10.00

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

6 р.ж. гр.№1

 

 

 

 

 

 

9.20-9.30

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

3 р.ж. гр.№3,5

 

9.00-9.20

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

5 р.ж. гр.№4

 

9.20-9.35

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

3 р.ж. гр.№3,5

 

10.00-10.20

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

5 р.ж. гр.№4

 

 

 

 

 

9.35-9.50

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

4 р.ж. гр.№1

 

9.35-10.00

 

 

 

 

Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми

6 р.ж. гр.№2

 

 

 

 

 

 

15.40-16.00

Спор-тивна розвага

 

 

 

 

  

 

 

 

В дошкільному закладі впроваджуються в практику роботи технології фізичного виховання  та оздоровлення дітей  за парціальною програмою  М.Єфименко «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей».

 

 

Застосування технології «Театр фізичного виховання»  в ДНЗ

 

Педагог, який почав працювати за методикою М.М. Єфименка повинен насамперед ознайомитись та вивчити заповіді, які допоможуть виховати здорову дитну.

Що ж таке ’’Театр фізичного виховання’’? Насамперед продумується ігрова тема, на основі якої відбуватиметься  ігрова взаємодія педагога з дітьми. Технологія «Театр фізичноговиховання» розрахована на проведення всіх чи кількох занять як однієї великої тематичної гри (ВТГ), тобто макрогри. Схематично завдання будь-якої гри міститься у формулюванні її теми, що слід обов’язково враховувати. Сюжет гри не повинен суперечити першому положенню авторської системи фізичного виховання, яке зобов’язує починати будь-яку рухову діяльність дітей із лежачих, тобто горизонтальних (розвантажувальних), положень з поступовою вертикалізацією поз і ритмів руху до прямоходіння, повзання, бігу, підстрибувань, стрибків. Вдалий добір макроігор є передумовою того, що заняття з фізичної культури будуть захопливими для дітей, матимуть очікуваний ефект. Іноді на означення таких занять використовують термін «фізкультурна казка», який тлумачиться як ігрове дійство, організоване з урахуванням основних природних закономірностей рухового розвитку дитини. Можна розіграти зі своїми вихованцями будь-яку тему, казку, ситуацію, дотримуючись при цьому формул природного рухового розвитку дітей.

 

Десять заповідей за методикою М. М. Єфименка

 

1. «Йди за логікою природи».

Вона базується на вченні Ч. Дарвіна про еволюцію і становлення тваринного світу: риби, земноводні, плазуни, комахи, ссавці, мавпоподібні, людина. І видно за якою логікою природа «ліпила» руховий статус людини: від горизонтальних положень тіла і опорою на чотири кінцівки до вертикального з опорою на дві кінцівки.

Тому в роботі треба спиратися на такі рекомендації М. М. Єфименка – руховий розвиток дошкільника обов’язково має відбуватися у такій природній послідовності:

-   вправи у позі лежачи на спині, а потім на животі;

-   різні перевертання зі спини на живіт і навпаки;

-   повзання по пластунському й на «чотирьох»;

-   вправи у сидячій позі;

-   вправи у вихідному положенні стоячи;

-   ходьба, підстрибування, біг, лазіння, маніпулювання з предметом, метання.

2. «По висхідній спіралі».

Вправи в основних рухах приставляти також у природній послідовності, а саме: вправи у позах лежачи, повзання, у позах сидячи, стоячи, вправи з лазіння, рівноваги, після цього – ходьба, підкидання й ловіння, метання.

3. «Педагогічний спідометр».

Стосується загально-розвиваючих вправ. За визначенням М.М.Єфименка ЗРВ мають право на існування як розминка для розігрівання м’язів тих, від яких залежить результат основного руху.

4. Поділ заняття на три частини повинен бути не формальним, а фізіологічно виправданим.

За системою М.М.Єфименка дитячий організм поступово розправляє свої фізіологічні можливості, втягується у режим роботи і досягає максимальної працездатності в основній частині заняття, а точніше в останній його третині. Це пік психологічного та фізичного навантаження. Я використовую в цей час рухливі ігри з такими видами основних рухів як лазіння, біг, стрибки, кидання та ловіння м’яча. Люблю використовувати естафети і вправи спортивного типу. Вони додають заняттю більше емоційного піднесення і задоволення.

5. «Театри фізичного виховання».

Девіз заповіді «Граючи – навчати, граючи – розвивати, граючи оздоровлювати, граючи – виховувати». Вся робота заснована на цікавій сюжетно-рольовій дії. Наприклад, можна використовувати цікаві ігри-заняття, а саме: «Космічна подорож», «Подорож на острів здоров’я», і т. д.

6. «Енергія задоволення».

Є один критерій, який  часто недооцінюється. Це – позитивна енергія задоволення, яка має наповнювати дітей як протягом усього заняття, так і після його закінчення.

7. «Обстеження рухового розвитку дітей».

Під час тестування повинні переважати ігрові, стимулюючі ситуації. Кожен тест має бути перетворений у маленьку театральну сценку з відповідною ігровою атмосферою.

8. «Матеріально – технічне забезпечення фізичного виховання».

Наявність у залі певних предметів викликає у дітей відповідні рухові дії. Можна використовувати нетрадиційне обладнання. Це додає заняттю особливого колориту і стимулює дітей у виконанні фізичних рухів.

9. «Здоров’я здорових потребує профілактики і корекції».

- обстеження рухового розвитку дітей;

- планування корекційно — фізичного виховання;

- організація корекційно – профілактичної роботи з «особливими» дітьми;

- контроль за підопічними у процесі їх фізичного виховання.

10. «Через рух і гру до формування людини майбутнього».

Фізичне виховання не треба зводити лише до м’язової діяльності. Рухова  активність – це міцний фундамент для інших видів навчально – виховної роботи: формування  просторових, часових уявлень, вивчення властивостей матеріалів і предметів, уточнення та активізація дієслівного словника дітей, розвиток уваги, логічного мислення, формування  математичних уявлень, виховання особистісних якостей (чесність, сміливість, співчуття…), формування у дівчаток – жіночності, тендітності, акуратності, у хлопчиків – мужності, джентльменства, виховання гармонії, музичного слуху, пластики рухів…

 

У процесі рухово-ігрової діяльності діти ознайомлюються із найрізноманітнішими професіями, їх специфікою, професійними термінами, особливостями рухового режиму.

Тема макрогри підпорядкована певній меті і відповідає певному руховому режиму. Так, для повзально-рухового режиму підходять ігри «Дружні ховрашки», «Мандрівка в підземне царство», «Прикордонники», «Чарівні м’ячики», «Нові пригоди Колобка», «Автогонки», «Космічні мандрівники», «Веселий зоопарк», «На підводному човні, або Аквалангісти», «Першопрохідці», «Рятівники» та ін. Для режиму лазіння призначені ігри «Боцман та юнги, або Свистати всіх нагору», «Веселі мавпочки», «У нетрях Амазонки», «Альпіністи-скелелази», «Цирк засвічує вогні», «Десантники» тощо. Відповідні блоки ігор добирають для інших рухових режимів.

ВТГ об’єднує педагога з дітьми однією сюжетною лінією і діти забувають, що знаходяться на заняті. ВТГ містить кілька міні-ігор та ігор-вправ.

Ситуаційна міні-гра будується на передбачених сюжетом макрогри рухових діях. Наприклад, у макрогрі «Боцман та юнги, виникають такі природні рухові ситуації:

«По трапу на корабель!» (трап твердий, трап напівтвердий, трап гнучкий, трап вузький, трап слизький, трап хитається, по трапу з ношею, розминутись на трапі, запізнився на трап — стрибай!).

«На палубі» (палуба крениться вправо, вліво; ніс задерся; корма піднялась; палуба хитається; ходіння по палубі; біг по палубі в безвітряну погоду; біг під час шторму тощо).

«Людина за бортом!» (зависнути на бортику палуби, тримаючись двома руками і ногою; зависнути на бортику палуби, тримаючись руками; вилізти на палубу з допомогою друзів; забратися на палубу самотужки; кинути рятувальний круг, канат, драбину і т. д.).

«Свистати всіх нагору!» (лазіння по твердій драбині різними способами; лазіння по похилій, напівтвердій, мотузяній драбині; лазіння по канату та ін.).

Міні-гра містить кілька ігрових вправ, основою кожної з яких є певна рухова дія. У міні-іграх слід передбачити різноманітні за формою і за ступенем складності варіанти рухових дій — ігрові вправи, на яких і базується рухова ігрова діяльність дітей.

Після вибору макрогри необхідно підготувати інтер’єр фізкультурного залу до гри-заняття. За допомогою кількох атрибутів фізичний простір  перетворюється на простір ігровий, ніби «розширюється»  за межі стін, набуває нового змісту. Для цього готуються необхідні для занять тренажери та дрібний інвентар. Важливо, щоб форма, фактура, призначення, розташування цих атрибутів наштовхували дітей на думку про смисл рухово-ігрового дійства, яке їх очікує.

Готуючи цю маленьку виставу, потрібно не забувати про здоров’я головних акторів – моїх діточок. Тому підготовча частина повинна налаштовувати всі фізіологічні функції організму дитини на майбутню роботу, допомогти вийти на режим максимальної працездатності. На цьому етапі занять домінуючими є принципи наступності, поступовості, послідовності, які ґрунтуються на формулі «від простого до складного». Будь-яка форма рухової активності дітей має починатися з лежачих, горизонтальних поз відносного спокою з поступовим навантаженням, переходом до вертикалізованих положень стоячи, ходіння, лазіння, бігу, стрибків і т. д. За таких умов дитячий організм поступово розкриває свої фізіологічні можливості, втягується в режим роботи і досягає максимальної працездатності в основній частині заняття. Остання третина основної частини заняття має бути своєрідним піком психологічного та фізичного навантаження, «Еверестом, на який і потрібно здійснити спільне рухово-ігрове сходження».

В заняття гармонійно поєднуються в одному занятті-спектаклі такі найголовніші характеристики:

Висока моторна «щільність» заняття. Йдеться про те, що на занятті з фізичної культури діти повинні рухатись і моторна «щільність» повинна досягати в середньому 65—80 %.

Висока функціональність занять. Під час заняття-спектаклю мають бути створені умови для повноцінного навантаження всіх основних м’язових масивів, серцево-судинної і дихальної систем. Функціонально високими є рухові режими при пульсі від 140 до 160 і навіть 180 і більше ударів за хвилину.

Уміння заряджати дітей позитивною, світлою енергією задоволення від гри, взаємодії з педагогом та однолітками.

Технологія М. Єфименка значну роль відводить мовному спілкуванню як головному інструменту педагогічного впливу вихователя. Йдеться про спілкування під час заняття-спектаклю між педагогом і дітьми, між дітьми, між дітьми та іграшками-персонажами. Мовлення повинно супроводжувати кожну рухову дію, ситуацію. Поєднання рухової та мовленнєвої діяльності у фізичному вихованні дітей передбачає:

монолог педагога з метою створення у дітей відповідного ігрового настрою (настанова на початку заняття та після його завершення);

діалог між педагогом і дітьми з метою інформування їх про явища життя, поповнення їх знань, розширення світогляду. При цьому використовують методичний прийом «створення педагогічного вакууму», коли педагог починає фразу, а діти закінчують її, дбаючи, щоб вона була адекватною конкретній ігровій ситуації;

озвучування рухів пропонованого ситуацією образу. Наприклад, виконання вправи «Насос» озвучується звуками «чуф-пуф, чуф-пуф»; «їдемо на конячці» — імітацією цокоту копит, клацанням язиком, тобто кожному рухові відповідає тільки для нього характерний звук;

поєднання і синхронізація мовлення та руху з поступовим залученням ритмічних, музичних, зорових і тактильних впливів;

формування фізіологічного і мовленнєвого дихання;

артикуляційна (лат. articulatio — виразно, чітко вимовляти) гімнастика;

театр міміки і жесту;

робота над виразністю мовлення, виробленням дикції, навичок емоційного забарвлення фрази, над паузою та логічним наголосом;

розширення й активізація словникового запасу та формування лексико-граматичних навичок.

У всіх ситуаціях повинна функціонувати образна термінологічна мова спілкування. Це означає, що назви вправ мають викликати в уяві дітей необхідні асоціації. Водночас кожна вправа, поза, руховий режим мають бути схожими за своєю структурою на предмет, поведінку тварини або природне явище, назву чого вживають під час заняття-спектаклю. Наприклад, замість сухого «згинання-розгинання рук в упорі лежачи» виконують вправу «Насосики», а замість формального «лежачи на спині, швидко згрупуватися вперед, сівши» використовують вправу «Качалочка», «Іванець-киванець», тобто звертаються до знайомих дітям образів.

Кожне заняття з фізичної культури треба проводити з звуко-музичним супроводом. Педагогічна технологія М. Єфименка не визнає традиційних варіантів музичного супроводу, базованого на гучній маршовій музиці з першої хвилини заняття та жорстких ритмічних композиціях при виконанні дітьми вправ для загального розвитку. Своєю емоційною зарядженістю, темпоритмом вона повинна відповідати принципу послідовного формування основних рухів, що є передумовою оптимального звукового навантаження на організм і психіку дитини. Тому музичний супровід має починатися відносно тихою, повільною, прозорою, пластичною, ніжною музикою на початку заняття (гімнастика «пробудження») з поступовим наростанням сили звуку, темпоритму, динамізму і функціональності. Для забезпечення ефективності, оптимальності музичного супроводу необхідна вдумливо дібрана професійна аудіотека. Однак музика повинна не домінувати на занятті, а бути його тлом, далеким планом. Деякі заняття взагалі можна проводити без музики, що в кожному конкретному випадку я вирішую особисто.

Працюючи з дітьмия не забувайте про девіз М. Єфіменка «Через рух і гру — до кращого життя!». Рухово-ігрова діяльність сприяє засвоєнню дітьми знань про навколишній світ, його закони, особливості.

Фізкультурне заняття, крім традиційних, розв’язує ось такі різноманітні супутні завдання:

Формування через рухи просторових, часових і енергетичних уявлень: довгий — короткий (довше — коротше); малий — великий (менше — більше); вузький — широкий (вужчий — ширший); дальній — ближній (далі — ближче); верхній — нижній (вище — нижче); лівий — правий (лівіше — правіше); багато — мало (більше — менше); сильний — слабкий (сильніше — слабше) тощо.

Вивчення у процесі рухової активності фізичних властивостей, фактури матеріалів і предметів: важкий — легкий, гладкий — шершавий, еластичний — крихкий, холодний — гарячий, мокрий — сухий і т. д.

Ознайомлення в процесі фізичного виховання з призначенням різних типів предметів (обладнання) і формування на цій основі елементів предметної логіки (для чого та як застосовується певний предмет).

Уточнення, розширення й активізація дієслівного словника дітей: ловити, кидати, котити, висіти, перехоплювати руками, розгойдуватися, підніматись, опускатися, лазити, нахилятися, зістрибувати (з використанням гімнастичної лави) та ін.

Розвиток через вправи, ігри та естафети математичних уявлень, а також уваги, логіки, пам’яті, спостережливості.

Виховання в дітей таких особистісних якостей, як чесність, сміливість, співчуття, наполегливість, справедливість, скромність, цілеспрямованість.

Формування у процесі рухової діяльності жіночості, м’якості, охайності (у дівчаток), мужності, лідерства, джентльменства (у хлопчиків); уміння дотримуватися правил ґречності у взаєминах із ровесниками, педагогом, старшими; пробудження у дітей почуття прекрасного, гармонії (у діях, мові, музиці, природі тощо).

Корекція емоційного стану дітей: створення мотивації до неї, формування і закріплення позитивних емоцій, вироблення правильних емоційних реакцій на конкретні рухові (ігрові) ситуації.

Технологія М. Єфименка є оригінальною системою фізичного виховання дітей, розвивальний ефект якої поширюється на загальний розумовий і духовний розвиток наших діточок.

 

 

Фізкультурні заняття

 

 

    Основною формою систематичного навчання дітей фізичними вправами, є фізкультурні заняття. Спеціальної завданням цих занять є навчання дітей всіх вікових груп правильними руховими навичкам і виховання фізичних якостей.

    Значення занять полягають в систематичному здійсненні взаємопов'язаних оздоровчих, освітніх і виховних завдань, виконання яких забезпечує фізичний розвиток, зміцнення здоров'я дитини, набуття нею правильних рухових навичок, виховання позитивного ставлення до фізкультури і спорту, всебічний розвиток її особистості.

Здійснення оздоровчих завдань досягається на заняттях шляхом різнобічної рухової діяльності дітей, сприяє підвищенню всіх фізіологічних процесів в організмі, посилення його життєдіяльності, в оптимальних гігієнічних умовах.

    Виховно-освітні завдання вирішуються шляхом формування морально - вольових рис особистості дитини в процесі занять, повідомлення деяких елементарних знань і термінів з області фізкультури і спорту, виховання правильних рухових навичок і фізичних якостей.

   Таким чином, систематичне виконання в процесі занять всіх поставлених завдань формує духовні і фізичні сили дітей.

    Фізкультурні заняття різноманітні за змістом. Структура заняття полягає в послідовному виконанні дітьми фізичних вправ.Вона визначається поставленими завданнями і особливостями працездатності нервової системи і всього організму дитини на кожному окремому етапі вікового розвитку. Контроль за динамікою стану організму дитини та її психіки на занятті - одне з основних обов'язків виховання, від цього залежить ефективність всього процесу навчання і виховання.

    Щоб фізкультурні заняття відповідали поставленим виховно-освітнім і оздоровчим завданням, вони повинні бути цікаві, викликати у дітей певний емоційний підйом.

    Інтерес на заняттях у будь-якої вікової трупі забезпечується певною новизною вправ та ігор, поступовим ускладненням завдань, які викликають роботу думки, активність дій, позитивні емоції, бажання досягти результату.

 

 

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

     

        Ключовою проблемою на всіх етапах становлення системи дошкільної освіти є проблема фізичного розвитку дошкільників.

Порівняно з минулими роками більше уваги приділено зміцненню психічного і фізичного здоров’я дітей, підвищенню захисних сил організму, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя, формуванню життєво необхідних рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість), формуванню культури здоров’я.

        Завдання і зміст фізичного виховання в ДНЗ визначаються вимогамидержавних програм. Акцент зроблено на розвиток та виховання, що відповідає сучасному трактуванню завдань освіти. Вона спрямована на нормальний нефорсовий розвиток дошкільника в оптимальні строки та збереження фізичного та психічного здоров’я дітей; створює простір вихователю для використання різних педагогічних технологій, прояву творчості і гнучкості в підході до дитини.

       Завдання збереження та зміцнення здоров’я дітей потребують цілеспрямованих, взаємопов’язаних зусиль: навчальних закладів, медичних працівників, батьків і громадськості. Для цього потрібні реальні дії, щоденна праця педагогів, батьків і самих дітей.

       Отже,одним із головних завдань дошкільного навчального закладу є створення якнайсприятливіших умов для правильного фізичного розвитку дитячого організму,для підвищення його опірності інфекціям,а також для поступового і систематичного загартування.

       Повноцінному розв′язанню оздоровлю вальних,освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання всіх засобів фізичного виховання;винаходження таких методів та форм,які не тільки поліпшують стан фізичного розвитку вихованців, а й сприяють особистісному зростанню кожного з них.

       Сьогодні використовуються традиційні та нетрадиційні засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.

       Традиційними, обов′язковими для впровадження в освітній процес є заняття із фізичної культури: фізкультурно-оздоровлювальні заходи(ранкова гімнастика,гімнастика пробудження після сну,фізкультхвилинки,фізкультпаузи,загартувальні процедури); різні форми організації рухової активності в повсякденні(заняття фізичними вправами на прогулянках,фізкультурні свята і розваги,дитячий туризм,рухливі ігри,самостійна рухова діяльність,дні та тижні здоров′я,індивідуальна робота із фізичного виховання).

       Нетрадиційними засобами, є інтенсивне загартування(босоходіння,обтирання снігом та обливання холодною водою, сауна); спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, аромотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін.) Вони включають в себе  систему роботи за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров′я та самопочуття дітей.

       До нетрадиційних засобів можна віднести інноваційні технології, альтернативні авторські програми із фізичного виховання. Вони характеризуються нестандартними, ефективними підходами до навчально-виховного процесу, суттєво збагачують навчально-виховний процес.

       Не перелічити всіх педагогічних новацій, що з′явилися за останні роки і  вже здобули авторитет серед педагогів та батьків. Вони є в кожній області. Відтак інноваційні процеси стали стійкою тенденцією розвитку дошкільної освіти.

      

       Популярною і сьогодні є авторська система фізичного виховання М. Єфименка. Його захоплюючі тематичні ігри забезпечують малятам максимальне емоційне благополуччя, розвивають фантазію, дозволяють імпровізувати, творити власні рухи. При цьому відбувається інтелектуальний розвиток, формується мова, культура поведінки, гартуються особистісні якості. « Театр фізичного розвитку » М. Єфименка запроваджено майже в кожній області України.

       Творчо впроваджуються адаптовані методики таких видів психофізичної гімнастики, як « хатха-йога », « у-шу», дихальних гімнастик Г. Стрельнікової, К. Бутейка, дотикового масажу А. Уманської, технологія М. Рунової, яка реалізує принцип індивідуально-диференційованого підходу, що дозволяє забезпечити максимальний розвиток кожної дитини, мобілізацію її активності і самостійності під час рухової діяльності дітей; Г. Шалигіної, яка спрямована на створення комфортності при здійсненні фізкультурно-оздоровлювальної роботи.

        Окрім названих технологій і методик є багато інших, усі вони мають право на застосування pа умови , що обрані технології, методики носитимуть здоро-

в′яформувальний та здоров′язбережувальний характер. Отже модель фізкультурно-оздоровлювальної роботи з дітьми в сполученні з нетрадиційними технологіями може бути використана в дошкільному закладі тільки з певною корекцією або модифікацією.

         Організація таких форм роботи буде ефективною за умови:

·         опанування педагогом обраної технології;

·         створення відповідного здоров′язбережувального середовища:

·         єдності підходів до певної технології вихователів і батьків;

·         медичного контролю за станом здоров′я дітей при використанні технологій;

·         індивідуального підходу при застосуванні імунозбережувальних засобів та психопрофілактичної роботи.

   

         При такому різновиді технологій,методів,прийомів фізичного виховання ключовою позицією в оновленні педагогічного процесу в ДНЗ має стати

гуманізація педагогічної діяльності -  розкріпачення життя дитини і роботи вихователя. Педагоги звільняються від зайвих указівок,інструкцій,надмірних регламентацій,їм надається професійна свобода на вибір засобів,методів і форм навчально-виховної роботи.

         Для здійснення поставлених завдань зі збереження і зміцнення здоров′я дітей необхідна відповідна фізкультурно-оздоровлювальна база: зручно обладнані майданчики, вдало підібраний матеріал, спортивні комплекси в спортивній залі, тренажери в родинах сприяють ефективній організації різноманітних рухливих ігор та вправ, занять на свіжому повітрі, фізкультурних свят, розваг, днів здоров′я. 

         Важливим доповненням фізкультурно-озхдоровлювальної бази стало нестандартне обладнання та інвентар.Профілактику плоскостопості можна здійснювати за допомогою «доріжки здоров′я»,зробленої з каштанів,колючого килимка,каштанів, різноманітних кольорових слідів на доріжці.

         Для підвищення опірності дитячого організму різним захворюванням важливе широке використання за гартувальних процедур. Це дотримання режиму,повітряні ванни під час різноманітних фізичних вправ,сухі та вологі обтирання верхньої частини тіла,використання сольових доріжок,ходіння босоніж,контрастне обливання стоп, полоскання горла холодною водою. 

        Широкого застосування набули такі види загартування як: ходіння по снігу,обливання холодною водою,відвідування сауни,які включаються до системи роботи за призначенням лікаря, згодою батьків, з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

        До профілактичних заходів відноситься також фітотерапія, пероральне застосування лікарських рослин (трав’яні напої, інгаляції), аерофітотерапія (дихання фітонцидами, які виокремлюють рослини в природних умовах). Така робота також має проводитись під суворим контролем лікаря з дотриманням індивідуальних особливостей дітей.

        Загальновідомо; здоров’я дитини значною мірою залежить від стану її нервової системи. Тож важливо в дитсадках проводити психопрофілактичну роботу. Широко застосовувати сміхотерапію, казкотерапію, музикотерапію, кольоротерапію. У повсякденне життя малят вводяться вправи на розслаблення, ігри-медитації. Тематика таких ігор може бути довільною, але обов’язково мають бути задіяні кращі людські почуття: милосердя, щирість, терплячість. Більшість вправ потребує перебування дитини якийсь час у нерухомій позі, але є такі вправи, що вимагають виконання певних рухів. Наприклад: в одному випадку діти уважно роздивляються якийсь предмет, в іншому – із заплющеними очима щось повторюють за вихователем або просто слухають, як шумить вітер у гілках дерев, як співають пташки… В основі медитації лежить контроль за власною увагою, тому що під час ігор-медитацій діти вчаться зосереджуватись на одному предметі або процесі. Психологічний тренінг, яким є гра-медитація, забезпечує стан врівноваження і душевного спокію, налаштовує дитину на відповідну роботу.

        Використовується і методика навчання дітей знаходити вихід зі стресових ситуацій, тобто йдеться не тільки про здатність відповідати на негативні подразники – холод, втома, страх, біль, а вміння під час падіння мобілізуються на пристосування, адаптацію. Дошкільнят навчать групуватися під час падіння, захищати обличчя, голову, кінцівки. Очевидно, основою системи фізичного виховання в ДНЗ залишається руховий режим як сукупність різних способів та організаційних форм роботи з дітьми.

        Ефективною формою оздоровлюваної роботи є фізкультурне заняття на повітрі. Знаючи в загальних рисах методику їхнього проведення, педагоги, виходячи з наявності спортивного інвентарю, повинні творчо підходити до складання планів таких занять. Оскільки прогулянки на повітрі посідають чільне місце в режимі дня, дуже важливо, проводячи їх, правильно спрямувати й оптимально організувати рухову активність дошкільнят. 

        Одним із напрямів роботи із фізичного виховання в плані рухової активності є організація спортивно-туристичної роботи. До неї відноситься: підготовка до туристичних екскурсій, походів, які здійснюються на заняттях із фізкультури на свіжому повітрі. Дітей знайомлять із застосуванням туристичного спорядження, правилами надання першої медичної допомоги, технічного подолання перешкод, орієнтування на місцевості. Спортивно-туристичні походи проводяться за участю батьків 4 рази на рік, що дає змогу дітям у природних умовах застосувати набуті навички. Під час переходу до місця стоянки діти виконують різноманітні рухи і завдання: з ходьби і бігу, стрибків, вправи на рівновагу та інше. На кінцевому пункті влаштовується короткий відпочинок, де дітям готують сюрприз. Потім можна організувати рухову діяльність із подоланням перешкод, іграми-естафетами, змаганнями тощо.

        Сьогодні особливе місце в роботі дошкільних закладів посідає формування валеологічного світогляду та мотивація здорового способу життя. Дітей навчають вміння мобілізувати внутрішні резерви свого організму і через самопізнання приходити до самовдосконалення. Для усвідомленого ставлення до свого здоров’я дошкільники повинні одержати мінімум знань про свій організм, правила особистої гігієни та безпечної поведінки, психологію спілкування, духовну та екологічну культуру, гігієну харчування. Ці знання діти поглиблюватимуть упродовж усього життя.

        Щодо валеологічного виховання, то до нього слід ставитись обережно і дуже відповідально, щоб дитина не стала об′єктом чергового експерименту з непередбаченим результатом. Далеко не всі опубліковані авторські програми, розробки є досконалими. В деяких із них забагато уваги приділяється формуванню в дітей надмірних знань з анатомії, ботаніки, біології; в інших – молитвам, медитаціям, вегетаріанському харчуванню та ін.. Часто не враховується той факт, що шлях досягнення здорового способу життя різними людьми сприймаються неоднозначно, тож нікому не можна нав′язувати свій особистий погляд. Важливо, щоб батьки самі усвідомили необхідність здорового способу життя і діти постійно бачили гідні для наслідування приклади.

         Головне завдання педагогів, які працюють за програмами валеологічної освіти, полягає в правильному доборі інформації для дітей. Вона має бути науково достовірною, але доступною для сприймання дітей, зорієнтованою на формування в них практичних навичок, дбайливого ставлення до свого здоров’я. Шляхи і методи навчання слід вибрати найбільш сприятливі для конкретної дитини, її здоров′я, здібностей, потреб, інтересів і такі, що водночас мають розважальне і збагачувальне спрямування. Валеологічне виховання дітей краще починати з раннього віку. Адже з перших років життя в малят розвиваються природні головні інстинкти – самозбереження, продовження роду, закладаються засади психічного і фізичного здоров’я.

          Отже, дорослі  мусять пам’ятати, що всі заходи щодо зміцнення здоров’я мають проводитися тільки на позитивному емоційному фоні. Здоровий, веселий, усміхнений педагог, який уміє створити обстановку взаєморозуміння, довіри – залог успішної роботи будь-якого педагогічного колективу. Взаємозбагачення практичним досвідомі педагога допоможуть вирішити здійснити якісний підхід до проведення занять, підвищити їхню щільність, покращити роботу з розвитку рухової активності і поза заняттями.

          Уся робота із фізичного виховання має здійснюватись з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей, реальних умов роботи дошкільного закладу і його окремих груп, родинного виховання під постійним медико-педагогічним контролем.


1
2