Сторінка фізінструктора

 

 

Фізкультурні заняття

 

 

    Основною формою систематичного навчання дітей фізичними вправами, є фізкультурні заняття. Спеціальної завданням цих занять є навчання дітей всіх вікових груп правильними руховими навичкам і виховання фізичних якостей.

    Значення занять полягають в систематичному здійсненні взаємопов'язаних оздоровчих, освітніх і виховних завдань, виконання яких забезпечує фізичний розвиток, зміцнення здоров'я дитини, набуття нею правильних рухових навичок, виховання позитивного ставлення до фізкультури і спорту, всебічний розвиток її особистості.

Здійснення оздоровчих завдань досягається на заняттях шляхом різнобічної рухової діяльності дітей, сприяє підвищенню всіх фізіологічних процесів в організмі, посилення його життєдіяльності, в оптимальних гігієнічних умовах.

    Виховно-освітні завдання вирішуються шляхом формування морально - вольових рис особистості дитини в процесі занять, повідомлення деяких елементарних знань і термінів з області фізкультури і спорту, виховання правильних рухових навичок і фізичних якостей.

   Таким чином, систематичне виконання в процесі занять всіх поставлених завдань формує духовні і фізичні сили дітей.

    Фізкультурні заняття різноманітні за змістом. Структура заняття полягає в послідовному виконанні дітьми фізичних вправ.Вона визначається поставленими завданнями і особливостями працездатності нервової системи і всього організму дитини на кожному окремому етапі вікового розвитку. Контроль за динамікою стану організму дитини та її психіки на занятті - одне з основних обов'язків виховання, від цього залежить ефективність всього процесу навчання і виховання.

    Щоб фізкультурні заняття відповідали поставленим виховно-освітнім і оздоровчим завданням, вони повинні бути цікаві, викликати у дітей певний емоційний підйом.

    Інтерес на заняттях у будь-якої вікової трупі забезпечується певною новизною вправ та ігор, поступовим ускладненням завдань, які викликають роботу думки, активність дій, позитивні емоції, бажання досягти результату.

 

 

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

     

        Ключовою проблемою на всіх етапах становлення системи дошкільної освіти є проблема фізичного розвитку дошкільників.

Порівняно з минулими роками більше уваги приділено зміцненню психічного і фізичного здоров’я дітей, підвищенню захисних сил організму, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя, формуванню життєво необхідних рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість), формуванню культури здоров’я.

        Завдання і зміст фізичного виховання в ДНЗ визначаються вимогамидержавних програм. Акцент зроблено на розвиток та виховання, що відповідає сучасному трактуванню завдань освіти. Вона спрямована на нормальний нефорсовий розвиток дошкільника в оптимальні строки та збереження фізичного та психічного здоров’я дітей; створює простір вихователю для використання різних педагогічних технологій, прояву творчості і гнучкості в підході до дитини.

       Завдання збереження та зміцнення здоров’я дітей потребують цілеспрямованих, взаємопов’язаних зусиль: навчальних закладів, медичних працівників, батьків і громадськості. Для цього потрібні реальні дії, щоденна праця педагогів, батьків і самих дітей.

       Отже,одним із головних завдань дошкільного навчального закладу є створення якнайсприятливіших умов для правильного фізичного розвитку дитячого організму,для підвищення його опірності інфекціям,а також для поступового і систематичного загартування.

       Повноцінному розв′язанню оздоровлю вальних,освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання всіх засобів фізичного виховання;винаходження таких методів та форм,які не тільки поліпшують стан фізичного розвитку вихованців, а й сприяють особистісному зростанню кожного з них.

       Сьогодні використовуються традиційні та нетрадиційні засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.

       Традиційними, обов′язковими для впровадження в освітній процес є заняття із фізичної культури: фізкультурно-оздоровлювальні заходи(ранкова гімнастика,гімнастика пробудження після сну,фізкультхвилинки,фізкультпаузи,загартувальні процедури); різні форми організації рухової активності в повсякденні(заняття фізичними вправами на прогулянках,фізкультурні свята і розваги,дитячий туризм,рухливі ігри,самостійна рухова діяльність,дні та тижні здоров′я,індивідуальна робота із фізичного виховання).

       Нетрадиційними засобами, є інтенсивне загартування(босоходіння,обтирання снігом та обливання холодною водою, сауна); спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, аромотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін.) Вони включають в себе  систему роботи за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров′я та самопочуття дітей.

       До нетрадиційних засобів можна віднести інноваційні технології, альтернативні авторські програми із фізичного виховання. Вони характеризуються нестандартними, ефективними підходами до навчально-виховного процесу, суттєво збагачують навчально-виховний процес.

       Не перелічити всіх педагогічних новацій, що з′явилися за останні роки і  вже здобули авторитет серед педагогів та батьків. Вони є в кожній області. Відтак інноваційні процеси стали стійкою тенденцією розвитку дошкільної освіти.

      

       Популярною і сьогодні є авторська система фізичного виховання М. Єфименка. Його захоплюючі тематичні ігри забезпечують малятам максимальне емоційне благополуччя, розвивають фантазію, дозволяють імпровізувати, творити власні рухи. При цьому відбувається інтелектуальний розвиток, формується мова, культура поведінки, гартуються особистісні якості. « Театр фізичного розвитку » М. Єфименка запроваджено майже в кожній області України.

       Творчо впроваджуються адаптовані методики таких видів психофізичної гімнастики, як « хатха-йога », « у-шу», дихальних гімнастик Г. Стрельнікової, К. Бутейка, дотикового масажу А. Уманської, технологія М. Рунової, яка реалізує принцип індивідуально-диференційованого підходу, що дозволяє забезпечити максимальний розвиток кожної дитини, мобілізацію її активності і самостійності під час рухової діяльності дітей; Г. Шалигіної, яка спрямована на створення комфортності при здійсненні фізкультурно-оздоровлювальної роботи.

        Окрім названих технологій і методик є багато інших, усі вони мають право на застосування pа умови , що обрані технології, методики носитимуть здоро-

в′яформувальний та здоров′язбережувальний характер. Отже модель фізкультурно-оздоровлювальної роботи з дітьми в сполученні з нетрадиційними технологіями може бути використана в дошкільному закладі тільки з певною корекцією або модифікацією.

         Організація таких форм роботи буде ефективною за умови:

·         опанування педагогом обраної технології;

·         створення відповідного здоров′язбережувального середовища:

·         єдності підходів до певної технології вихователів і батьків;

·         медичного контролю за станом здоров′я дітей при використанні технологій;

·         індивідуального підходу при застосуванні імунозбережувальних засобів та психопрофілактичної роботи.

   

         При такому різновиді технологій,методів,прийомів фізичного виховання ключовою позицією в оновленні педагогічного процесу в ДНЗ має стати

гуманізація педагогічної діяльності -  розкріпачення життя дитини і роботи вихователя. Педагоги звільняються від зайвих указівок,інструкцій,надмірних регламентацій,їм надається професійна свобода на вибір засобів,методів і форм навчально-виховної роботи.

         Для здійснення поставлених завдань зі збереження і зміцнення здоров′я дітей необхідна відповідна фізкультурно-оздоровлювальна база: зручно обладнані майданчики, вдало підібраний матеріал, спортивні комплекси в спортивній залі, тренажери в родинах сприяють ефективній організації різноманітних рухливих ігор та вправ, занять на свіжому повітрі, фізкультурних свят, розваг, днів здоров′я. 

         Важливим доповненням фізкультурно-озхдоровлювальної бази стало нестандартне обладнання та інвентар.Профілактику плоскостопості можна здійснювати за допомогою «доріжки здоров′я»,зробленої з каштанів,колючого килимка,каштанів, різноманітних кольорових слідів на доріжці.

         Для підвищення опірності дитячого організму різним захворюванням важливе широке використання за гартувальних процедур. Це дотримання режиму,повітряні ванни під час різноманітних фізичних вправ,сухі та вологі обтирання верхньої частини тіла,використання сольових доріжок,ходіння босоніж,контрастне обливання стоп, полоскання горла холодною водою. 

        Широкого застосування набули такі види загартування як: ходіння по снігу,обливання холодною водою,відвідування сауни,які включаються до системи роботи за призначенням лікаря, згодою батьків, з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

        До профілактичних заходів відноситься також фітотерапія, пероральне застосування лікарських рослин (трав’яні напої, інгаляції), аерофітотерапія (дихання фітонцидами, які виокремлюють рослини в природних умовах). Така робота також має проводитись під суворим контролем лікаря з дотриманням індивідуальних особливостей дітей.

        Загальновідомо; здоров’я дитини значною мірою залежить від стану її нервової системи. Тож важливо в дитсадках проводити психопрофілактичну роботу. Широко застосовувати сміхотерапію, казкотерапію, музикотерапію, кольоротерапію. У повсякденне життя малят вводяться вправи на розслаблення, ігри-медитації. Тематика таких ігор може бути довільною, але обов’язково мають бути задіяні кращі людські почуття: милосердя, щирість, терплячість. Більшість вправ потребує перебування дитини якийсь час у нерухомій позі, але є такі вправи, що вимагають виконання певних рухів. Наприклад: в одному випадку діти уважно роздивляються якийсь предмет, в іншому – із заплющеними очима щось повторюють за вихователем або просто слухають, як шумить вітер у гілках дерев, як співають пташки… В основі медитації лежить контроль за власною увагою, тому що під час ігор-медитацій діти вчаться зосереджуватись на одному предметі або процесі. Психологічний тренінг, яким є гра-медитація, забезпечує стан врівноваження і душевного спокію, налаштовує дитину на відповідну роботу.

        Використовується і методика навчання дітей знаходити вихід зі стресових ситуацій, тобто йдеться не тільки про здатність відповідати на негативні подразники – холод, втома, страх, біль, а вміння під час падіння мобілізуються на пристосування, адаптацію. Дошкільнят навчать групуватися під час падіння, захищати обличчя, голову, кінцівки. Очевидно, основою системи фізичного виховання в ДНЗ залишається руховий режим як сукупність різних способів та організаційних форм роботи з дітьми.

        Ефективною формою оздоровлюваної роботи є фізкультурне заняття на повітрі. Знаючи в загальних рисах методику їхнього проведення, педагоги, виходячи з наявності спортивного інвентарю, повинні творчо підходити до складання планів таких занять. Оскільки прогулянки на повітрі посідають чільне місце в режимі дня, дуже важливо, проводячи їх, правильно спрямувати й оптимально організувати рухову активність дошкільнят. 

        Одним із напрямів роботи із фізичного виховання в плані рухової активності є організація спортивно-туристичної роботи. До неї відноситься: підготовка до туристичних екскурсій, походів, які здійснюються на заняттях із фізкультури на свіжому повітрі. Дітей знайомлять із застосуванням туристичного спорядження, правилами надання першої медичної допомоги, технічного подолання перешкод, орієнтування на місцевості. Спортивно-туристичні походи проводяться за участю батьків 4 рази на рік, що дає змогу дітям у природних умовах застосувати набуті навички. Під час переходу до місця стоянки діти виконують різноманітні рухи і завдання: з ходьби і бігу, стрибків, вправи на рівновагу та інше. На кінцевому пункті влаштовується короткий відпочинок, де дітям готують сюрприз. Потім можна організувати рухову діяльність із подоланням перешкод, іграми-естафетами, змаганнями тощо.

        Сьогодні особливе місце в роботі дошкільних закладів посідає формування валеологічного світогляду та мотивація здорового способу життя. Дітей навчають вміння мобілізувати внутрішні резерви свого організму і через самопізнання приходити до самовдосконалення. Для усвідомленого ставлення до свого здоров’я дошкільники повинні одержати мінімум знань про свій організм, правила особистої гігієни та безпечної поведінки, психологію спілкування, духовну та екологічну культуру, гігієну харчування. Ці знання діти поглиблюватимуть упродовж усього життя.

        Щодо валеологічного виховання, то до нього слід ставитись обережно і дуже відповідально, щоб дитина не стала об′єктом чергового експерименту з непередбаченим результатом. Далеко не всі опубліковані авторські програми, розробки є досконалими. В деяких із них забагато уваги приділяється формуванню в дітей надмірних знань з анатомії, ботаніки, біології; в інших – молитвам, медитаціям, вегетаріанському харчуванню та ін.. Часто не враховується той факт, що шлях досягнення здорового способу життя різними людьми сприймаються неоднозначно, тож нікому не можна нав′язувати свій особистий погляд. Важливо, щоб батьки самі усвідомили необхідність здорового способу життя і діти постійно бачили гідні для наслідування приклади.

         Головне завдання педагогів, які працюють за програмами валеологічної освіти, полягає в правильному доборі інформації для дітей. Вона має бути науково достовірною, але доступною для сприймання дітей, зорієнтованою на формування в них практичних навичок, дбайливого ставлення до свого здоров’я. Шляхи і методи навчання слід вибрати найбільш сприятливі для конкретної дитини, її здоров′я, здібностей, потреб, інтересів і такі, що водночас мають розважальне і збагачувальне спрямування. Валеологічне виховання дітей краще починати з раннього віку. Адже з перших років життя в малят розвиваються природні головні інстинкти – самозбереження, продовження роду, закладаються засади психічного і фізичного здоров’я.

          Отже, дорослі  мусять пам’ятати, що всі заходи щодо зміцнення здоров’я мають проводитися тільки на позитивному емоційному фоні. Здоровий, веселий, усміхнений педагог, який уміє створити обстановку взаєморозуміння, довіри – залог успішної роботи будь-якого педагогічного колективу. Взаємозбагачення практичним досвідомі педагога допоможуть вирішити здійснити якісний підхід до проведення занять, підвищити їхню щільність, покращити роботу з розвитку рухової активності і поза заняттями.

          Уся робота із фізичного виховання має здійснюватись з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей, реальних умов роботи дошкільного закладу і його окремих груп, родинного виховання під постійним медико-педагогічним контролем.